ПРО ТЕАТР ФРАНКА І ВИПАДКОВІ ЗУСТРІЧІ *** Київський академічний драматичний театр їм. Франка. Не те щоб я туди надто часто ходив. Десь раз на три місяці - не більше. Але, що цікаво, останнім часом коли я туди потрапляю, я, абсолютно випадково, в антракті, знаходячись у буфеті чи прогулюючись по фойє, зустрічаю знайомих людей. Зі мною вітаються. Ми спілкуємося. Так було і позаминулого разу. І минулого. І сьогодні (коли я, в принципі, спонтанно забрів до театру Франка і потрапив на досить непогану виставу «Моя професія - сеньйор з вищого світу») я теж зустрів знайому людину (точніше, вона мене зустріла - помітила коли я пив колу в буфеті і підійшла до мого столику). Хто ж вони - ці люди з якими я випадково зустрічаюся під час перегляду вистав? Ну, от так: (пам'ятаю п'ять останніх вистав і п'ять випадкових зустрічей). — Знайома з професорсько-викладацького середовища та бард за сумісництвом; — Мій брат (так, і таке було - випадково брата в театрі зустрів); — Знайомий з професорсько-викладацького середовища, філософ і тусовщик за сумісництвом (щоправда, якраз напередодні я загітував його сходити колись на ту виставу, яка була в той день); — Двоє людей, які були на моїй екскурсії і яких я особисто не знаю, але які мене таки впізнали і привіталися в той день зі мною; І от сьогодні (а точніше вже вчора). Я такий стою в антракті в буфеті біля столика, п'ю колу. Тут - раз. До мене підходить якась жінка. Мама однієї знайомої поетеси (звичайно, спочатку я її не впізнав - я часто не впізнаю навіть близьких знайомих). Ну, ми перекинулися кількома словами. І пішли дивитися наступний акт. Кожен на своє місце. *** А ви? Розкажіть про випадкові зустрічі. Де? Коли? Як? Цікаво. А ще цікаво чи впізнають себе в цій публікації ті, кого я згадав. Чи читають вони мене?