ПРО ТЕАТР ФРАНКА І ВИПАДКОВІ ЗУСТРІЧІ
***
Київський академічний драматичний театр їм. Франка. Не те щоб я туди надто часто ходив. Десь раз на три місяці - не більше.
Але, що цікаво, останнім часом коли я туди потрапляю, я, абсолютно випадково, в антракті, знаходячись у буфеті чи прогулюючись по фойє, зустрічаю знайомих людей.
Зі мною вітаються.
Ми спілкуємося.
Так було і позаминулого разу.
І минулого.
І сьогодні (коли я, в принципі, спонтанно забрів до театру Франка і потрапив на досить непогану виставу «Моя професія - сеньйор з вищого світу») я теж зустрів знайому людину (точніше, вона мене зустріла - помітила коли я пив колу в буфеті і підійшла до мого столику).
Хто ж вони - ці люди з якими я випадково зустрічаюся під час перегляду вистав?
Ну, от так:
(пам'ятаю п'ять останніх вистав і п'ять випадкових зустрічей).
— Знайома з професорсько-викладацького середовища та бард за сумісництвом;
— Мій брат (так, і таке було - випадково брата в театрі зустрів);
— Знайомий з професорсько-викладацького середовища, філософ і тусовщик за сумісництвом (щоправда, якраз напередодні я загітував його сходити колись на ту виставу, яка була в той день);
— Двоє людей, які були на моїй екскурсії і яких я особисто не знаю, але які мене таки впізнали і привіталися в той день зі мною;
І от сьогодні (а точніше вже вчора).
Я такий стою в антракті в буфеті біля столика, п'ю колу.
Тут - раз.
До мене підходить якась жінка. Мама однієї знайомої поетеси (звичайно, спочатку я її не впізнав - я часто не впізнаю навіть близьких знайомих).
Ну, ми перекинулися кількома словами. І пішли дивитися наступний акт.
Кожен на своє місце.
***
А ви? Розкажіть про випадкові зустрічі.
Де? Коли? Як?
Цікаво.
А ще цікаво чи впізнають себе в цій публікації ті, кого я згадав. Чи читають вони мене?